Статті про нерухомість - Сторінка 10

Вулиця Шовковична

Вулиця Шовковична знаходиться в історичному районі Києва – Липки. Вона починається від вулиці Грушевського і простягається по схилу Печерської височини до Басейної та Мечникова. Рівнинну частину вулиці замикає будівля Верховної Ради України. Нижня частина - прилягає до найстарішої клінічної лікарні Києва – Олександрівської. На території лікарні було зведено православну Свято-Михайлівську церкву. З кінця вісімнадцятого століття вулиця була відома як Аптекарська. Назва виникла від однієї з перших київських аптек, яка знаходилась на перехресті з вулицею Грушевського. Після завершення прокладання вулиці, в 1830 роках, вона стала називатися Шовковичною. Так як під час заселення Липок, тут було знищено величезний шовковичний сад. У 1869 році її перейменували на Левашовську, на честь Київського генерал-губернатора Валентина Левашова, який створив план Липок у 1834-1837 роках. З 1919 року вона почала носити ім’я німецького і міжнародного комуністичного руху Карла Лібкнехта. І лише в 1993 році вулиці повернули теперішню історичну назву – Шовковична. В основному вона забудована житловими будинками кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століть. Сьогодні тут можна побачити будівлі періоду історизму і модернізму, а також споруди в стилі пізнього конструктивізму (1930 роки) та неокласицизму (1950 роки). Киянам, звичайно, вулиця запам’яталася Центральним палацом реєстрації шлюбів та новонароджених, котрий знаходився в будинку №17, побудованому в стилі венеціанського ренесансу. На вулиці Шовковичній 17/2 розташована ще одна дуже цікава будівля – Шоколадний дім. Забарвлення цегляно-червоного кольору, в який пофарбовані стіни будинку, стало основою для такої назви. На вулиці Шовковичній проживало чимало відомих людей. У домі №10 деякий час мешкали письменниця Ванда Василевська та її чоловік, драматург, Олександр Корнійчук, кінорежисер Олександр Довженко з дружиною – кінорежисером та актрисою – Юлією Солнцевою, а також художник Олександр Пащенко. У будинку № 19 жив поет Микола Бажан. А от у домі № 26 жили партійні діячі Української РСР: Олексій Ватченко, Олександр Ляшко, Степан Муха, Іван Соколов, Володимир Щербицький. У будинку №29 жив перший директор Інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, письменник Анатолій Москаленко. У будинку №32-34 жив письменник Любомир Дмитерко, в №36 – кінорежисер Володимир Денисенко, актриса Наталія Наум. Вчений Йосип Штокало, в домі №48 – архітектор Юрій Асєєв. © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Вулиця Липська

У кінці вісімнадцятого століття вулиця Липська розташовувалася в урочищі Клов. У тому місці була Липова алея, яка проходила через виноградний та шовковичні сади. Про це свідчить генеральний план Києва 1787 року. З моменту створення вона називалася Кловською. Лише в 1830 році стала Липською. Проте, в 1861 році вулицю перейменували на Катерининську. З 1019 року вулиця названа ім’ям діячки міжнародного руху Рози Люксембург. І лише в 1993 році їй повернули історичну назву – Липська. Вулиця є частиною прямокутного планування, що є характерною рисою для будування міст в період класицизму. Тут розташовані Маріїнський та Кловський палаци. Сучасну забудову вулиці прикрашають споруди різних періодів. Будинки № 2,4,10,16,18/5 зведені в стилі історизму і модернізму. А от №15 –Театр юного глядача, який відкрився тут у 1954 році, а також будівлі №7/24, 8/24, 17 – архітектури радянського періоду. Згадується, що в післявоєнний період сотні київських школярів з’їжджалися сюди зі всіх районів Києва. Всі з нетерпінням очікували на нові вистави. З 2004 року театр носить статус «Академічний». У театрі є дві сцени – на 408 і 80 місць. Тут ставились чудові дитячі і новорічні вистави. Будинок №2 – це справжня пам’ятка історії. У ньому жили партійні та державні діячі Української СРСР – Володимир Затонський, Дем’ян Коротченко та інші. У будівлі номер 12/5 жив, Герой Радянського Союзу, Сидор Ковпак. У будинку номер 18/5 було міське початкове училище імені Миколи Бунге. Побудований відповідно до оригінального проекту архітектора Георгія Шлейфера, він є невід’ємним елементом історичної забудови Липок. Училище було відомим під назвою «Народне училище на Липках» За радянських часів тут були органи Комітету Державної Безпеки. Зараз тут Штаб державної оборони України. Будинок номер 16 створений за проектом архітектора П.Голландського. Дочка, Федора Терещенко, відомого власника цукрового заводу, зробила замовлення на спорудження цього будинку. По чоловікові вона була - графиня Наталя Уварова. Дім номер 10 на початку 1990-х років належав Е. Торклеру – німецькому підданому, продавцю швейних машин. Це двоповерховий цегляний будинок побудований під управлінням воєнного інженера Анатолія Рубана. Вулиця Липська , як і решта центральних вулиць Києва, приваблює туристів зі всього світу своєю красою, історією та унікальністю. © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Липень, 2013

Розвиток телеграфу в Києві

Київський телеграф з’явився у 1854 році, коли було прокладено повітряну смугу Москва-Київ. У 1856 році відкрилася державна телеграфна контора на вулиці Володимирській, №22 – у самісінькому центрі Києва біля Софійського собору. Телеграф ( з давньогрецької «далеко» + «пишу») – засіб передачі сигналу по проводах, радіо чи інших каналах електрозв’язку. Історія телеграфа розпочинається у 1778 році, коли між Паризькою та Грінвічською обсерваторіями був встановлений оптичний телеграф, який використовував вогні. Основною частиною такого телеграфа, якого називають ще геліографом, є дзеркало, за допомогою якого світлові промені можуть направлятися на вказане місце, де знаходиться інше таке ж дзеркало. Умовні знаки виникають внаслідок коротких поворотів дзеркал в ту чи іншу сторону. Але лише французам, братам Шапп, 1780 році вдалось винайти повністю практичний пристрій і добитися його практичного використання в широких масштабах. У найпростішому вигляді це був ланцюг однакових конструкцій з семафорами - жердинами з рухомими перекладинами, розташованими на покрівлі -, якими можна було керувати за допомогою тросів зсередини конструкції. Шапп створив спеціальну таблицю кодів, де кожній букві алфавіту відповідала конкретна фігура, яка утворювалась семафором, в залежності від розташування поперечних брусів щодо опорної жердини. Система Шаппа дозволяла передавати повідомлення на швидкості два слова за хвилину і швидко поширилась у Європі. Перший електромагнітний телеграф був створений російським вченим Павлом Львовичем Шилінгом у 1831 році. Публічна демонстрація роботи пристрою відбулася в квартирі Шилінга 21 жовтня 1832 року. Павло Шилінг також розробив оригінальний код, у якому кожній букві алфавіту відповідала окрема комбінація символів, яка могла проявлятися чорними і білими кругами на телеграфному апараті. У подальшому електромагнітний телеграф було створено в Німеччині – Карлом Гаусом і Вільгельмом Вебером (1833), у Великобританії – Куком і Уінстоном (1837), а в США електромагнітний телеграф запатентований С. Морзе в 1837 році. Повертаючись до розвитку телеграфа в Києві , тут з часом почали функціонувати телеграфні лінії Київ-Одеса і Київ-Берлін. У 1881 році в місті виникли перші поштово-телеграфні відділи (у 1914 році їх нараховувалось 14). Телеграфний обмін у 1911 році становив близько 8 мільйонів телеграм. У 1912 році відкрилась трансконтинентальна Індо-Європейська лінія, яка проходила через Київ. Після проголошення в Києві радянської влади телеграфу передали будівлю колишнього Земельного банку на вулиці Володимирській, №10 (архітектор Олександр Кобелєв, 1903 рік). Перед Великою Вітчизняною війною 1941-1945 років телеграф підтримував зв’язок по фототелеграфу з 7 іншими містами; тут діяв дев’ятикратний пристрій Бодо – телеграфний пристрій багатократної дії, який мав можливість передавати через один провід два і більше повідомлення в одну сторону і дозволяв вести обмін зі швидкістю до тисячі телеграм за годину. У 1951 було змонтовано та запущено в експлуатацію вузол автоматизованого прийому телеграм. У 1966 році в дію введений цех фототелеграфу, який приймав з Москви полоси 14 центральних газет. У 1967 році запустили станцію абонентського телеграфування, який забезпечив оперативний документальний зв’язок через телетайпну мережу майже 300 абонентів з підприємствами своїх галузей. У 1972 році введено в експлуатацію телеграфну станцію на 2000 абонентів абонентського телеграфування і 1100 ліній для кінцевих пунктів мережі прямих з’єднань. У 1978 році почала діяти станція передачі даних, абонентами якої є галузеві обчислювальні центри та їхні кореспонденти. З часом телеграф вийшов з ужитку і його функції виконують мобільний зв’язок та інтернет. Саме слово «телеграф» стало архаїчним. АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Липень, 2013

Вулиця Басейна

Ця вулиця в Печерському районі Києва – одна з небагатьох, котра зберегла свою історичну назву, що виникла від так званого Басейного яру. Його побудували в кінці сорокових років дев’ятнадцятого століття в тому місці, де зливаються два струмки – Хрещатицький і Кловський. Від яру було прокладено водозбірні труби. Пізніше його повністю засипали і на тому місці збудували ринкову площу. У ті часи тут відбувалась дуже активна торгівля. Продавати фрукти та вино сюди приїжджали навіть селяни з Бессарабії. Звідси і походить назва Бессарабської площі, яка прилягає до вулиці, яка в свою чергу прилягая до вулиці Хрещатик. Ще в сімдесятих роках дев’ятнадцятого століття вулиця була забудована переважно дерев’яними одноповерховими будинками, і тому, згідно з «Міськими правилами розділення вулиць Києва на розряди», їй було присвоєно найнижчий – четвертий - розряд. І тільки на переломі дев’ятнадцятого-двадцятого століть почався процес формування сучасного вигляду вулиці. Будувались кам’яні чотирьох- і більше поверхові будинки, в яких можна побачити риси еклектизму і раннього модерну. Особливо виразні вони в архітектурі будинку за адресою Басейна, № 1/2 Він побудований в неоренесансному, з елементами мавританського, стилі. Тут з 1899 по 1900 був розташований готель «Пале-Рояль», пізніше перейменований в «Великий слов’янський». На початку двадцятого століття тут була «Школа десятників з будівельної та шляхової справи», почесним опікуном якої був знаменитий архітектор Олександр Кобелєв. У 1910-х роках в цьому домі жив і працював Михайло Павлович Бобрусов – керівник будівництва Бессарабського ринку. Вже за часів радянської влади, з 1920-их років, будівля стала житловим приміщенням. На початку вулиці, з боку Бессарабської площі, знаходиться комплекс прибуткових будівель. Особливо цікава архітектура готелю «Оріон», яка виконана в стилі французького ренесансу. У будинку № 5 пройшли дитячі роки Голди Меїр – Першого Прем’єр-Міністра Ізраїлю, на честь якої на будинку встановили меморіальну дошку. А в будинку № 6 народився і жив композитор Рейнгольд Глієр. Привертає увагу і житлова будівля на вулиці Басейній 15. Його побудували в 1954-1955 роках, як будинок Управління капітального будівництва Київського міськвиконкому. Дизайн будинку дуже добре вписався у навколишнє середовище. У 1998 році було відкрито пам’ятник письменнику Шолом-Алейхему. Архітектура вулиці Басейної приваблює гостей зі всього світу. © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Липень, 2013

Вулиця Хрещатик

Я і друзів розумів І ворогів умів прощати, Бо хрещений батько мій- То Хрещатик, то Хрещатик. (Павло Зібров, «Хрещатик») Вулиця Хрещатик є своєрідним символом Києва, його серцем і центром багатьох культурних і політичних подій. Його довжина – близько 1200 метрів і ширина – 72 метра. Свою назву вулиця носить з 1837 року. Деякий час назад сучасний Хрещатик був єдиним цілим з Великою Васильківською. З 1923 по 1937 роки називався іменем Вацлава Воровського – більшовика, публіциста і дипломата, який був застрелений білоемігрантом у 1923 році. Вулиця Хрещатик пролягає в долині між Печерською та Старокиївською височинами і поєднує три площі: Бесарабську, «Майдан незалежності» та Європейську. Ще в одинадцятому столітті в районі сьогоднішнього «Майдану незалежності» знаходились захисні укріплення Верхнього міста та Лядські ворота. Звідси на Печерськ вела Іванівська дорога. Найгарніші будівлі Хрещатика, які поставили його в один ряд з багатьма європейськими містами (Краків, Варшава, Дрезден та інші), були споруджені в кінці дев’ятнадцятого – початку двадцятого століть. Функціонально найважливішою будівлею була Міська Дума (будинок не зберігся), яка в 1876 році знаходилася в районі теперішнього «Майдану незалежності». У першому радянському генплані міста (1937 рік) Хрещатик лишився центральною вулицею Києва. Під час Великої Вітчизняної війни було зруйновано майже всі будівлі Хрещатика, крім кварталу між сьогоднішньою вулицею Богдана Хмельницького та бульваром Тараса Шевченка. Відновили вулицю в період 1948-1957 років. Післявоєнна забудова Хрещатика – унікальне явище в розвитку архітектури України. Основою стали класичні архітектурні мотиви та форми. Їх чітко видно в таких будівлях, як готелі «Україна» та «Дніпро», дім Українських кооперативних союзів, Центральний універмаг, будівля Київради, Український дім, Пасаж, будівлі міністерств і житлові будинки… Багато відомих і цікавих людей проживало на Хрещатику у центрі Києва. Серед них: книготорговець Микола Оглоблін (будинок №12), художник Сергій Григор’єв, артист Володимир Добровольський (будинок №13),співаки Петро Білиннік, Борис Гмиря, Микола Гришко, актриса О.Косенко, письменник Володимир Некрасов, артисти Юрій Тимошенко (Тарапунька), Наталя Яковенко, кінорежисер Сергій Юткевич (будинок № 15), оперна співачка Єлизавета Чавдар (будинок № 21), актор Володимир Дальський (будинок №25), актор і режисер Юрій Лавров (будинок № 27), оперний співак Всеволод Тимохін (будинок № 29) .... У будинку № 40/1 проживав художник Михайло Врубель і відомий гетьман України Павло Скоропадський. 24 липня 1990 перед будівлею Київської міської Ради народних депутатів (будинок № 36), при величезному скупченні людей, уперше було піднято національний синьо-жовтий прапор України. А в 2001 році на «Майдані Незалежності» з’явився монумент на честь проголошення незалежності України. © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Липень, 2013

Реєстрація іноземців в Україні. Тимчасова посвідка на проживання для запрошених на роботу

Іноземний громадянин може тимчасово перебувати на території України за наступних умов: 1. При в’їзді з країни з візовим режимом – на період дії візи. 2. При в’їзді з країни з безвізовим режимом – 90 днів із 180 з моменту першого в’їзду. Якщо ж нерезиденту потрібно залишитися в Україні на більш тривалий період, необхідно отримати Тимчасову посвідку на проживання. Спочатку паспортний документ іноземного громадянина реєструється органами Державної прикордонної служби при першому перетині кордону. Для отримання Тимчасової посвідки на проживання іноземець повинен бути офіційно запрошеним на роботу компанією-роботодавцем в Україні. Першим етапом при отриманні Тимчасової посвідки на проживання є подання наступних документів в органи Державної Міграційної служби (Центральний Міський ОВІР): 1. Заява іноземця встановленого зразка 2. Зобов’язання сторони, яка приймає 3. Оригінал паспорта іноземця 4. Переклад паспорта українською мовою з печаткою бюро перекладів 5. Копія наказу про призначення відповідального за роботу з іноземцями на підприємстві 6. Копія паспорта відповідального 7. Дозвіл на працевлаштування – оригінал і копія 8. Квитанція про сплату послуг ОВІРа і держмита за видачу Тимчасової посвідки на проживання: 34.00 грн., 21.30 грн., 52.49 грн. 9. Страховий поліс на 1 рік для осіб дальнього зарубіжжя (не потрібен для громадян Росії і Білорусії) 10. 4 фотографії іноземця, підписані на зворотній стороні (ПІБ повністю) 11. Копія сторінки паспорта з відміткою про останній перетин кордону. 12. Копія ідентифікаційного коду Тимчасова посвідка на проживання видається протягом 14 днів. Далі її потрібно зареєструвати в районному ОВІРі протягом 10 днів з моменту видачі. Наступний крок, № 2. Візит в ЖЕК: На цьому етапі необхідно надати Договір оренди квартири і потрібна допомога Власника квартири, яку орендує іноземець. У ЖЕК (паспортному відділі) має бути присутній іноземець або вповноважена ним особа і Власник квартири. Власнику необхідно буде надати паспортисту такі документи:   Документ, що підтверджує права Власника на квартиру (договір купівлі-продажу, договір дарування і т.д.): оригінал + копія - Паспорт Власника: оригінал + копія - Договір оренди + копія У ЖЕК заповнюється Форма 15 ( Заява на реєстрацію), її підписує Власник квартири та іноземець. №3 Районний ОВІР. Отримавши в ЖЕК Форму 15 і завізувавши її, можна вирушати до районного ОВІРу, де вже безпосередньо ставиться печатка про реєстрацію у Тимчасовій посвідці на проживання. Документи, які потрібно взяти з собою:   Форма 15 і картка прибуття, які були отримані в ЖЕК - Оригінал Тимчасової посвідки на проживання - Копія Договору Оренди У районному ОВІРі може очікувати сюрприз: інспектор може вимагати оригінал документу на право власності на квартиру. У такому випадку знадобиться присутність Власника квартири. Також можна перестрахуватися і завчасно підготувати нотаріальну копію Договору купівлі-продажу. Термін дії Тимчасової посвідки на проживання збігається з терміном Дозволу на працевлаштування. Зазвичай це 1 рік. До закінчення терміну дії Тимчасової посвідки на проживання (мінімум 1 місяць) необхідно буде подати документи на продовження у Державну Міграційну Службу. АН «Терен плюс». Оренда квартир, офісів у центрі Києва. Оренда будинків. Реєстрація Орендарів. Релокаційні послуги. Оренда подобово. Управління нерухомістю. Липень, 2013

Податок на нерухомість.... Ура!!! У 2013 не платимо!!!

4 липня 2013 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні Закон про внесення змін до Податкового кодексу щодо об’єктів житлової нерухомості. Згідно з законом № 2405, податок за поточний 2013 рік фізичні особи будуть сплачувати у 2014 році. Законом також переглянуті розміри житлової нерухомості, на яку будуть застосовуватися пільги. Вони будуть актуальними для власників: квартир, сумарна площа яких не перевищує 120 кв.м; будинків, сумарна площа яких не перевищує 250 кв.м; квартир і будинків від 370 кв.м. Ті українці, які вже сплатили податок на нерухомість, мають можливість повернути сплачені кошти шляхом подання заяви до податкової інспекції територіальних органів відомства. У Міністерстві зборів та доходів повідомляють, що немає причин для занепокоєння. Платники податків мають три роки часу, щоб подати заяву про повернення коштів. Податківці також додали, що сплачені кошти можуть бути зараховані для сплати збору в 2014 році. Щодо причин прийняття такого закону, чиновники пояснюють це тим, що потрібен час для формування реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. АН Терен Плюс. Оренда квартир, оренда офісів, оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Липень, 2013

Київ у XVIII - XIX століттях

Наприкінці XVIII століття в Києві розгорнулося будівництво цегляних споруд у Верхньому місті, на Подолі та Печерську. У 1679 році було споруджено великий дерев’яний міст через Дніпро у районі відомого пізніше Ланцюгового мосту. Київ швидко розростався у XVIII сторіччі. Було побудовано ряд монументальних споруд: Маріїнський палац, дзвіниця Києво-Печерської лаври, Андріївська церква, забудовано територію Софійського собору. Велося активне будівництво на Подолі і Печерську. У кінці століття в місті налічувалося 3860 будинків з населенням близько 30 000 чоловік. З усієї держави до Києва часто приїжджали видні майстри, діячі культури, науки і мистецтва. У Києво-Могилянській академії навчався великий син російського народу Михайло Ломоносов, український філософ Григорій Сковорода, архітектор І. Григорович-Барський та багато інших. До кінця XVIII століття три частини Києва - Поділ, Верхнє місто і Печерськ - ще не були з’єднані між собою. У долині теперішнього Хрещатика протікав струмок, а схили були вкриті густим лісом. Тільки на початку XIX сторіччя почали забудовуватися незаймані простори між окремими частинами міста. Великі зміни відбулися на Подолі після пожежі 1811 року. Тоді було проведено перепланування Подолу: прокладені широкі вулиці, розбиті сквери, площі. За кілька років тут з’явилися цілі квартали нових споруд в стилі так званого класицизму. Багато з цих будівель збереглися до наших днів. Наприкінці XVIII- початку XIX століття країна переживала період розпаду феодально-кріпосної системи, в надрах якої розвивався капіталізм. Уже в першій половині XIX століття в Києві працювало кілька фабрик, заводів, багато ковальських, слюсарних, ювелірних, шкіряних, пивоварних, шевських, столярних та інших підприємств. Київський контрактовий ярмарок славився своїм торговим обігом на всю імперію. Подальший розвиток ремесла, розширення внутрішньої і зовнішньої торгівлі призвели до загострення класових протиріч. З виникненням у Петербурзі таємних товариств декабристів на Україні утворилося «Південне товариство», до складу якого увійшли П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін та інші. У 1822 - 1825 роках декабристи часто збиралися в Києві на з’їзди і засідання, на яких обговорювалося питання боротьби за знищення кріпосного права. У 1821 році в Києві деякий час жив великий поет О. Пушкін. Одночасно Київ розвивався і в культурному аспекті. У 1805 році в місті було відкрито театр. З 1836 року почала видаватися газета «Київські губернські відомості». У 1834 році відкрився університет, а дещо пізніше - чоловіча гімназія та ряд інших навчальних закладів. Київ відвідували письменники К. Рилєєв, О. Грибоєдов, М. Гоголь, А. Пушкін і багато інших. Тут працювали видатні архітектори А. Меленський, В. Беретті, а також художники, артисти, лікарі та багато прогресивних діячів того часу. Все це позитивно впливало на подальший розвиток української культури. У середині XIX століття розгорнулося будівництво промислових підприємств. У Києві побудували чавуноливарний завод, кілька цегляних, шкіряних та інших заводів, багато фабрик і великих майстерень. На підприємствах швидко збільшувалася кількість найманих робітників. У 1848 році почалося будівництво Ланцюгового мосту, яке було закінчено в 1853 році. Пізніше, в 1920 році, цей міст був підірваний відступальними польськими військами. Все це сприяло зростанню і розширенню Києва. У 50 - 70-х роках XIX століття був забудований Хрещатик. Виросли цілі квартали житлових будинків на Бессарабці, по бульвару Тараса Шевченка (раніше Бібіковському бульвару), на Липках і т.д. На зростання Києва значно вплинуло спорудження в 1863 - 1869 роках залізниці Москва - Курськ - Київ. У 1870 - 1871 роках закінчилося будівництво залізниці Київ - Одеса. Ще швидше розвивався Київ в останній чверті XIX століття. У велике потяго-вагоноремонтне підприємство злилися Головні залізничні майстерні, де швидко збільшувалася кількість робітників. У 90-х роках XIX століття почав працювати загальноміський водопровід, була запущена електростанція. У 1892 році на вулицях міста з’явився перший трамвай. У 1898 році в Києві було відкрито політехнічний інститут, який готував вітчизняні кадри для промисловості, транспортного та сільського господарства. З розвитком промисловості, торгівлі, відкриттям багатьох установ зростала кількість міського населення. Якщо в 1865 році в Києві було 71 365 чоловік, в 1897 році - 347 400 осіб, то напередодні Першої світової війни в місті було вже понад півмільйона жителів. КИЇВ. Довідник-путівник, 1954 рік. АН Терен Плюс, оренда елітної нерухомості в центрі Києва, оренда подобово в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів, оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Червень 2013