Статті про нерухомість - Сторінка 9

Німецький ринок нерухомості

Останнім часом ринок нерухомості в Німеччині характеризується стрімким зростанням цін. Найбільше ця тенденція спостерігається у великих містах Західної Німеччини. На першому місці знаходиться Берлін, де середня вартість квартир становить 2333 євро за кв.м., що на 9,91% перевищує показники минулого року. Мюнхен же став лідером з вартості на житло на півдня країни, де середня вартість будинків досягає 9535 євро за кв.м. Тут цей стрімкий зріст продовжується протягом досить тривалого часу. За даними EuroPACE, у квітні 2013 року ціни на житло в країні підвищилися в середньому на 3,1%. Це досить значне зростання, порівняно з даними попередніх місяців: на 1,9 % у березні, на 2,5% в лютому та на 0,7% в січні. Однією з причин таких змін є уповільнення економічного зросту, яке сталося в Німеччині в 2012 та 2013 роках. Протягом першого кварталу 2013 року неочікувано-довга зима призупинила багато будівничих проектів, що також відіграло негативну роль для економіки країни. За даними федерального відомства статистики, реальний показник ВВП зменшився на 1,4 %. А рівень безробіття в квітні 2013 року складав 5,4%, або 2,9 млн. чоловік. За попередніми прогнозами, до кінця 2013 року ВВП Німеччини зросте на 0,3 %, а в 2014 році – на 1,5 %. Тривалі структурні проблеми в Єврозоні також тягнули донизу економічний розвиток Германії. Адже на частку ЄС припадає майже дві третини німецького експорту. Це може вплинути на стан ринку нерухомості. Через слабкий економічний імпульс інфляція в цьому році залишатиметься на рівні нижче 2%. В рамках зусиль для підвищення економічного росту в регіоні ЄЦБ знизив ставку до історичного мінімуму – 05%. Федеральний банк Німеччини (Бундесбанк) робить власні прогнози щодо стану ринку нерухомості. В його щомісячному звіті йдеться про те, що ціни на нерухомість можуть підвищитися на 5 – 10%, з найвищими показниками в Берліні, Гамбурзі та Мюнхені (до 20%). Між іншим, нерухомість в сільській місцевості ця тенденція поки що не торкається. Таку ситуацію складно мотивувати лише економічними факторами. У звіті Бундесбанку зазначається декілька причин, що обумовили зростання цін на нерухомість, серед яких, зокрема, довіра клієнтів, низькі відсоткові ставки та невеликий обсяг нового будівництва. В зв’язку з підвищенням цін, німецький ринок нерухомості, що був досить тихим впродовж багатьох років, став дуже привабливим для міжнародних інвесторів. Політична стабільність в країні – один з головних факторів в збільшенні привабливості ринку нерухомості для інвесторів. Останні вибори прогнозують , що ця стабільність триватиме. Але деякі політики, все таки, очікують закінчення формування коаліції канцлера Меркель, перш, ніж робити висновки. Так, у щомісячному звіті Центрального банку висловлюються сумніви в можливості покупців окупити свої інвестиції, не виключаючи можливості втрати активів, якщо зміняться ринкові ціни. Є й протилежна точка зору. Інститут німецької економіки в Кельні, наприклад, проаналізувавши ситуацію ринку нерухомості за минулий рік, дійшов висновку, що зростання цін на нерухомість є абсолютно закономірною та не викликає жодних хвилювань. © АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Листопад, 2013

Вулиця Артема

До 1869 року вулиця Артема була частиною Житомирського торговельного шляху, а з 1869 року стала називатися Львівською, так як вона починалась з Львівської площі. У період 1925-1929 років вулиця була відома за ім’ям політичного діяча Лева Троцького, одного з керівників Жовтневого перевороту. Після смерті Леніна колишні соратники, Сталін і Троцький, стали запеклими ворогами. Змусивши Троцького покинути країну, Сталін отримав перемогу. У 1940 році Лева Давидовича було вбито в Мексиці. Вулицю було перейменовано в 1929 році. Вона стала називатися на честь радянського партійного і державного діяча України – Артема (справжнє прізвище Сєргєєв). Вулиця Артема – це одна з найголовніших магістралей міста, яка простягається з півночі на південь. Вулиця пролягла від Львівської до Лук’янівської площі по північно-західному схилі Старо-Київської гори. Значення вулиці збільшилось в зв’язку з переселенням більшої частини жителів з київського Подолу, котрий з 1845 року страждав від частих та масштабних паводків. На межі дев’ятнадцятого-двадцятого століття вулицю почали забудовувати красивими багатоповерховими будинками. Квартири в оренду в цих будинках користувалися попитом. У 1897 році тут проклали трамвайну лінію (більше не існує). На території садиби (будинок №46 ) була Вознесенська церква (знесена більшовиками в 1930 роках). Найважливішою причиною реконструкції та розширення вулиці стало виникнення Петрівсько-Куренівського промислового району, а також будівництво житлових будинків на Лук’янівці. І нині на вулиці можна побачити найцінніші архітектурні споруди кінця дев’ятнадцятого-початку двадцятого століття. Це виконані в стилі еклектизму і модерну будинки № № 7, 14, 22, 24, 33, 40/1, 42, 46,47,72. Будинки періоду конструктивізму і неокласицизму 1930 - 1950 р.р.: № № 26а, 48, 76, 79. Зараз на вулиці вже багато нових споруд. Це будинок побуту (№ 15), Республіканський будинок моделей (№ № 31-41), інститут «Югонєфтєпровод» (№ 64), кінотеатр «Київська Русь» (№ 93). На вулиці проживали відомі люди. У будинку № 10: художники Олександр Волков, Олександр Осмьоркін, більшовик Іван Смірнов-Ласточкін. Будинок № 33 - художник Віктор Пальмов. Будинок № 41 (не зберігся) - письменники Ванда Василевська та Олександр Корнійчук. Будинок № 48 - співак А.Кікоть. Будинок № 53 - академіки АН УРСР Анатолій Бабко, Віктор Єременко, Іван Підоплічко, С.Субботін та інші. У будинку № 24 у 1917-1918 р.р. розміщувалися казарми «Січових стрільців». © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Казки про муралізм

Міркувати про те чи являється графіті проявом культури чи все-такизвичайним вандалізмом, можна доволі-таки довго. В результаті, кожен лишиться при своїй думці. Але не побачити творіння українських художників-графітистів – нереально, якщо Ви любите бродити вулицями Києва чи інших міст, навіть закордоном. INTERESNI KAZKI – це дует двох художників Вови Waone та Льоши Аес. Їх творчість розпочалась ще в 1999 році, а їх винятковий стиль став помітним 10 років тому назад, починаючи з 2003 року. Як стверджують самі художники, тематикою їх робіт є казки, наука, магія, космос, етнічні мотиви… Не позбавлені стріт-арт картини і соціального підтексту. Творчість, якою займаються INTERESNI KAZKІ, є достатньо новою та свіжою для української культури. Завдяки Інтернету, про художників дізналися у всьому світі, стали запрошувати для оформлення інтер’єрів та екстер’єрів. У містах Росії, Польщі, Хорватії, Португалії, Іспанії, Індії, США, Мексики назавжди залишились графіті-картини українських творців. І це в же не кажучи про те, що в рідній країні вони намалювали доволі-таки велику кількість стріт-арт-робіт – як у Києві, так і в інших пунктах України. Багато стін та будівель Києва оформлені командою INTERESNI KAZKI. Прогулюючись по Печерську, біля Галереї Лаври, Харківському масиву, Виноградарі, Шулявці, ТЦ Більшовик, можна випадково попасти на виставку моралізму ( моментальний живопис на будівлях). Розглядати малюнки можна безкінечно – продумана кожна деталь, і вдивляючись в картини, можна з кожним разом відкривати щось нове, непобачене до цих пір. Стиль, в якому вони працюють, відомий всім. Тому, випадковий прохожий, звернувши увагу на картину на стіні будівлі може сказати: «Так це ж INTERESNI KAZKI! Я їх знаю». Команда художників вже може похизуватися виставками робіт в Парижі і Нью-Йорку. Нажаль, на батьківщині ще нема галереї, де були б представлені картини INTERESNI KAZKI. Але схоже на те, що вони через це не засмучуються, адже їх орієнтир спрямований на глядача,який зможе оцінити їх стріт-арт-шедеври, проходячи повз розмальовані стіни на вулиці. А хіба майстерно зроблені картини не можуть претендувати на статус шедеврів? Деякі приклади робіт художників, які можна зустріти на вулицях Києва: 2004 2008 2010 2010 2010 2010 2011 2012 2013 © Дарія Білоконь АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Українська революція 60-их

Сталін помер, Хрущов приніс відлигу, «жити стало веселіше». Сподіваючись на краще, генерація українських інтелігентів починає активно виборювати право на існування своєї культури. Характерними для 60-их років ХХ століття були бунтівні настрої, радикальні зміни світогляду, позбавлення від упереджень та застарілих канонів. На заході молодь ратувала за сексуальну революцію, жінки перетворювалися на феміністок, космонавти висаджувалися на Місяць, наука стрімко йшла вперед і всі як один вчилися танцювати твіст. У СРСР, а зокрема на території сучасної України, явище мало свою специфіку: радянські інтелектуали були захоплені ідеєю відродити українську мову та культуру, відтіснити русифікацію та зберегти свою національну ідентичність. Молода інтелігенція, що обстоювала культурне відродження, отримала узагальнену назву – «шістдесятники». Так звана субкультура включала письменників, перекладачів, художників, скульпторів, музикантів тощо, найбільш знаними з яких є Ліна Костенко, Іван Драч, Борис Олійник, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Євген Гуцало, Матвій Шестопал, В’ячеслав Чорновіл, Борис Рогоза, Сергій Параджанов, Лесь Танюк. Надихаючись ідеями гуманізму (людина – найвища цінність, культ розуму, вільний вияв своїх ідей, право на щасливе життя), переносили свої знання та уявлення про «добре» та «погано» на український ґрунт і в своїх творах виступали проти пануючого тоталітарного режиму, боролися за загальнолюдські і національні ідеали, відстоювали патріотизм та демократизм... Організовували неформальні літературні читання, вечори творчості, виставки та покази, активно розвивався феномен самвидаву – підпільна діяльність, видання продуктів творчості, неконтрольованої цензурою. Немає сумніву, що Рух опору становив загрозу тоталітарній ідеології влади, тому діячів 60-их переслідували, арештовували, забороняли публікуватися. Музей шістдесятництва у Києві відкрили нещодавно – у серпні 2012 року. Знаходиться він на вулиці Олеся Гончара, 33. Експозиція розміщена в трьох кімнатах і нараховує приблизно 20 тисяч експонатів до яких ходять: рукописи, картини, фотографії, листи та особисті речі діячів 60-их. Метою створення музею є ознайомлення з діяльністю генерації шістдесятників, показ значення цього періоду в історії України. © Дарія Білоконь АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Сльози кам’яної вдови

Дивовижна споруда в стилі модерну знаходиться за адресою вулиця Лютеранська, 23. Це дім вдови. Йде дощ – і у жінки, обличчя якої прикрашає будівлю, під очима залишаються сліди, які нагадують сльози. Не можливо перелічити, скільки легенд і оповідань оточують цей загадковий, будинок. Але все-таки, факти залишаються фактами: у далекому 1908 році полтавський купець Сергій Аршавський захотів збудувати дім на одній з найбагатших вулиць міста. Архітектором вигадливої споруди став Едуард-Фердинанд Брадтман, за проектами якого було створено багато споруд Києва – театр Соловцова, готель «Континенталь», цирк, пожарна частина на Подолі, а також прибуткові будинки, особняки, лікарні… На фасаді уважний перехожий знайде іменну гравюру – перші букви імені власника – «СА». У 1913 році у споруди змінюється господар – будинок став належати київському купцю Товію Апштейну. Приголомшливий збіг – абревіатура «СА» підійшла і для цього хазяїна, адже імена обох синів купця починалися на «С» - Соломон і Самуїл. З 1918 року будинок перейшов в руки уряду. Сьогодні будівля є офіціальною резиденцією Президента України і слугує для прийому високопоставлених гостей із-закордону. Взагалі-то, історичні факти не такі цікаві як різні чутки, які формують сумний і таємничий імідж дому. Чиє обличчя виліплене на фасаді? Точно не відомо. Багато мистецтвознавців та істориків намагалися вияснити кому належить образ – чи це Медуза Горгона, чи то сирена, чи то гамаюн (варто звернути увагу на крила з обох боків). Цікаво, що під час дощу каплі стікають так, що навіть в ясний день на щоках залишаються сліди від «сліз». Але те, що це вдова – всього-на-всього здогадки. Аналогію проводять з дружиною іншого господаря: коли той помер, невтішна вдова продовжувала жити в домі. Одне до другого – і виникла інтригуючи назва! Також міфи стосуються і відомих особистостей того часу. Наприклад, кажуть, що ескіз кам’яного обличчя належить Михайлу Врубелю. Також авторство проекту споруди приписують Владиславу Городецькому. Легендам про вдову та її сльози можна вірити, можна до цього відноситися критично. Але що залишається істинною, то це вишуканість архітектури. Будинок варто побачити лише з цієї причини, адже арочні вікна і двері будівлі, колони, кам’яне ліплення, розкішні балкони створюють цілісний і досконалий образ. © Дарія Білоконь АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Архітектор Києва та своєї долі

Владислава Городецького знає, безперечно, кожен киянин. Будинок з химерами, який він створив, є однією з тих пам’яток архітектури, яку варто побачити кожному, хто завітає до столиці. Поляка за походженням, Владислава Владиславовича Городецького (справжнє ім’я якого Лешек Дезидерій Владислав Городецький), нерідко називають людиною світу. І це не дивує, адже творчість його не обмежується лише кордонами своєї країни. Тривалий час він проживав та працював на території України, зокрема у Києві. Серед найбільш визначних споруд, побудованих Городецьким, є Будинок з химерами (вулиця Банкова, 10), римо-католицький собор Святого Миколая (вулиця Червоноармійська, 77), Караїмська кенаса (вулиця Ярославів Вал, 7), Будинок національного художнього музею України (вулиця Грушевського,6), глядацький зал театру «Соловцов» (площа Івана Франка, 3). Що стосується робіт за межами України - Городецький спорудив залізничний вокзал та палац для шаха у Тегерані (Іран). До списку будівель, зведених Городецьким, також входять численні житлові будинки, заводи, лікарня, гімназія, готель, казино… Лише в Україні кількість його робіт сягає більше тридцяти. Окрім архітектурної діяльності, Городецький був затятим мисливцем – захоплювався сафарі, також неодноразово подорожував світом. Свій життєвий шлях закінчив у Тегерані, де й був похований. Собор Святого Миколая віддалено нагадує собор Паризької Богоматері. Що стосується Городецького, то він не є автором проекту споруди, а лише коректором роботи С.В. Валовського. Стиль виконання – готика, будівля прикрашена численними шпилями, вежами, ліпкою, статуями. Собор будувався з використанням новітніх на той час технологій і матеріалів – бетону і залізобетону. Окрім зовнішньої краси, споруда приховує і внутрішню привабливість – зсередини оздоблений вітражами та фресками, у приміщенні також є орган. Небайдужі до прекрасного можуть завітати на службу або на концерт і сповна зануритися в атмосферу високого мистецтва. Караїмська кенаса оздоблена у мавритансько-арабському стилі з ліпним оздобленням. Її увінчує купол, який виконаний з цементу. Зараз молитовний будинок використовується не за первинним призначенням: тут розміщується культурно-просвітницький заклад – Будинок актора та Спілка театральних діячів України. Перше, що впадає в око при погляді на Будинок з химерами – це розмаїття цементних тварин, що оточують модерну споруду: олені, слони, крокодили, носороги, тритони, жаби… Ніяких насправді чудовиськ. Самі скульптури виготовляв італієць Еліо Саля, а Городецький відповідав за ескізи. Проте будинок все ж химерний: оскільки знаходиться на схилі. З боку Банкової вулиці побачимо три поверхи, з боку площі Івана Франка – шість. Будівля мала стати багатоквартирною оселею для заможних родин. У певний час всередині знаходилося Ветеринарне управління Київського військового округу, пізніше – поліклініка №1 ЦК КП(б)У. Тепер приміщення дому слугує для Малої резиденції прийомів Президента України. Пам’ятник Городецькому знаходиться у Пасажі (вулиця Хрещатик, 15). Бронзовий архітектор сидить за столом, тримаючи чашку в руці, поряд стоїть ще один вільний стілець. Часто бажаючі приєднуються до Владислава і фотографуються в його компанії. © Дарія Білоконь АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Правда та вигадки казкового замку на Андріївському узвозі

Поїхати до Києва і не побувати на Андріївському узвозі? Так не буває! Спускаючись чи підіймаючись крутою вулицею, мандрівники занурюються в атмосферу минулих років, бачать хід історії, що лишила відбиток на найменшій дрібниці загальної картини. Киян та туристів з усіх усюд рівноцінно приваблює Андріївський узвіз. Якщо гуляти – неодмінно бруківкою цієї стародавньої вулиці. Кожна посередня на перший погляд споруда з облущеними стінами приховує таємниці, художні галереї, театри, музеї обіцяють наблизити до історії, розкрити загадкове. Продавці раритету й місцеві жителі охоче діляться з мандрівниками легендами про Андріївський узвіз. Ореолом містики та загадковості оточена будівля, виконана в традиціях англійської неоготики – замок Річарда Левове серце. Такій поетичній назві споруда завдячує радянському письменнику та дисиденту Віктору Некрасову, котрий надихнувся історіями про англійського короля. Проте останній на території України не бував і до замку на узвозі прямої причетності не має. Про замок говорять багато і по-різному, прикрашаючи історії містичними домислами. Будувалася споруда впродовж 1902 -1904 років на кошти купця Дмитра Орлова, що мав намір здивувати люд Києва вишуканими баштами, шпилями, крутими сходами, критими галереями та потаємними ходами. Із самого початку дім не планувався як родинний маєток, а мав слугувати для комерційних цілей – квартири здавалися в оренду. Але склалося не так, як планував господар: сам він став банкрутом, а невдовзі його було вбито. Численні борги та недобудований замок лишилися в руках дружини Лідії та дітей. Жінка продовжила справу чоловіка і зуміла завершити спорудження, проте розрахувалася з будівничими нечесно, і ті лишили на згадку невеликий сюрприз… Жителів будинку проймав страх кожної ночі, коли здіймався вітер: незрозумілого походження завивання наштовхувало людей на жахливу здогадку – окрім них в замку мешкають і привиди! Публіка не бажала мати справу з потойбічними силами, тому спішно звільняла розкішні апартаменти. Постало питання про те, аби зруйнувати будинок, адже такий розсадник нечисті на одній з центральних вулиць Києва не тішив жодного. Але досить швидко було з’ясовано, що боятися немає чого – у вентиляційних трубах була знайдена яєчна шкарлупа та бите скло. Потоки повітря у трубах ворушили «сюрприз», а страшні звуки зводили з розуму мешканців. Після того, як міф було зруйновано, дім знову заповнився поціновувачами розкоші та фантастичних краєвидів, пусті кімнати перетворилися на студії митців та житлові квартири. Бажаючі могли відчути себе рівнею королівському роду, мешкаючи в казковому замку. Наразі споруда є пам’яткою архітектури ХІХ століття, екскурсії на території екскурсії не проводяться, вже не кажучи про те, що в стінах замку ніхто не живе. На будинок з казки можна помилуватися хіба здалеку. Поглядаючи знизу вверх на шпилі готичної споруди, можна запросто уявити, ніби знаходимося в далекій Англії в епоху королів, лицарів, прекрасних дам, доблесних вчинків. Чарівне переміщення в часі під час прогулянки по Андріївському узвозі. © Дарія Білоконь АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013

Вулиця Пилипа Орлика

Вулиця Пилипа Орлика з’явилася на початку вісімнадцятого століття в колишньому урочищі Клов. У проектному плані Києва 1787 року вона позначалась як частина класичного прямокутника кварталів в районі Липок. За час свого існування її неодноразово перейменовували. Початкова назва була - Гімназична, так як в період 1811 -1875 роки в Кловському палаці знаходилася Перша чоловіча гімназія. Тут викладали: Максим Берлінський, і Микола Костомаров. Також навчались: художник Микола Ге, історик М Закревський, історик літератури Микола Стриженко та інші відомі особистості. Уже з кінця 1840-их років вона стала Виноградною, так як проходила через виноградний сад, який був розташований в тому місці. З 1869 року її перейменували на Єлизаветинську. Таку назву вулиця отримала на честь російської імператриці Єлизавети. З 1920 по 1938 роки вона була відома під ім’ям Михайличенка Гната Юрійовича, письменника, суспільно-політичного діяча. З 1938 року – це вулиця Чекістів, тут, до речі, і знаходилась Київська комісія з надзвичайних питань. З 1993 року назва знову змінилась, але вже востаннє. І вулиця стала відомою під іменем Пилипа Степановича Орлика (1672-1742), Гетьмана Правобережної України з 1710 по 1714 роки, в еміграції з 1714 по 1742 роки. Пилип Орлик був найближчим соратником гетьмана Івана Мазепи. На фасаді будинку №1/15 встановлено графітну дошку з бронзовим барельєфом Пилипа орлика. Композиційним центром вулиці протягом багатьох років є Кловський палац, збудований в середині вісімнадцятого століття (архітектор П.Неєлов). Його будували для розміщення представників царської сім’ї, у випадку, якщо вони відвідували Київ. Але з цією метою палац так і ніколи не використовувався. Лише один раз, в 1744 році, тут зупинялася російська імператриця Єлизавета. Спочатку в палаці була типографія Києво-Печерської лаври, потім тут знаходився воєнний госпіталь, в 1811-1856 роках – Перша чоловіча гімназія, а до 1917 року – жіноче духовне училище. Під час громадянської війни палац було зруйновано і в 1930 році його знову відновили. З 1982 року в ньому знаходився Музей історії Києва, і лише з 2003 року – Верховний суд України – вищий судовий орган в українській системі судочинства. У період дев’ятнадцятого - початок двадцятого століть вулиця була забудована переважно особняками, частина яких збереглась до наших днів. Тут знаходяться також будівлі радянського періоду, побудовані в 1930-1950 роках. У будинку №4 в 1913 році зупинявся Голова IV Державної думи Російської імперії Микола Родзянко. У першому домі в 1917-1918 роках жив архітектор Павло Голландський. У четвертому – генерал-ад’ютант Георгій Бобринський. Довгий час в будівлях №№ 3 і 1/5 знаходилось Міністерство закордонних справ України. Потім воно переїхало на вулицю Михайлівська, 1. _У будинку № 16/12 знаходиться клуб Міністерства Внутрішніх Справ з його багато численними творчими колективами. Вулиця Пилипа Орлика – це ще один доказ того, що Київ – це справжня пам’ятка історії та одне з найкращих місць світу. © Віталій Баканов АН Терен Плюс - оренда елітної нерухомості в центрі Києва, подобова оренда в центрі Києва. Оренда квартир, оренда офісів. Оренда будинків. Управління нерухомістю. Реєстрація орендарів. Релокаційні послуги. Серпень, 2013